Інтернет залежність - самотність

Cьогодні Інтернет – це міжнародний електронний зв’язок, який з’єднує регіональні, національні, локальні та інші мережі, безліч серверів, які містять величезний обсяг інформації найрізноманітнішої тематики. На даний час в Україні спостерігається бурхливий розвиток Інтернету: наша держава займає 3 місце в світі за динамікою розвитку Глобальної мережі. Якщо говорити про загальнонаціональні показники, то близько 18 % українців вже є Інтернет – користувачами.                                                                                                                                                                

В Інтернеті можна знайти практично все: ознайомитися з останніми новинками у світі, послухати музику, прочитати потрібну книгу, обговорити будь - яку тему на форумі, купити певний товар ті здійснити безліч інших важливих та цікавих операцій. Однак, більшість людей схиляються до того, що Інтернет став все частіше заміняти їм друзів, рідних, знайомих, адже в мережі можна жити своїм «віртуальним» життям. І вже захоплення стало переростати у залежність.

Термін «залежність» був запозичений із лексикона психіатрів для полегшення ідентифікації проблеми Інтернеті. Він часто називається захворюванням чи синдромом. Більшість псих оголів та лікарів схиляються до думки, що Інтернет-залежність є одним із різновидів залежної поведінки, поряд із алкогольною, наркотичною залежністю, залежністю від азартної гри тощо. На відміну від алкогольної та наркотичної залежності, Інтернет-залежність цілком міститься у психічній сфері. Як же зрозуміти, коли просте захоплення переросло у манію?! Психологи впевнені, що усі залежності мають спільну причину – самотність. Таким чином, дехто із «залежних» виправдовує «зависання» в Інтернеті самотністю, начебто спілкування у чатах та на сайтах знайомств позбавляє від самоти. Але насправді – це сурогат спілкування. Чим більше адресатів у користувача, тим менше справжніх друзів. Це і є шлях до самоти.

Формування залежності від Інтернету можна розділити на 4 стадії. Перша стадія – людина сідає і починає працювати в мережі. Друга – вона проявляє зацікавленість і намагається використовувати Інтернет для роботи і розваг. Третя – найстрашніша: людина увесь час проводить в Інтернеті, втрачає відлік часу. Четверта – це стадія спокійного ставлення до Інтернету, коли його використовують тоді, коли є потреба. Отже, Інтернет-залежність, на якій би стадії вона не була, є безумовно нездоровим станом. Причина її появи криється в нас самих, в нашій неспроможності чи небажанні розпоряджатися власним життям та часом. Ми тікаємо в кіберпростір, щоб знайти додаткову свободу, можливості, подолати певні заборони. В мережі ми почуваємося більш розкутими, ніж в реальному житті, можемо взагалі жити іншим життям, не відчуваючи майже ніяких обмежень. Тоді треба просто зупинитись, припинити пливти за течією, як би приємно це не було. Бо зловживання завжди закінчується неприємністю, особливо в тих випадках, коли переростає у психічний розлад.